Що читати малюкам

          Слухаючи казку або книжку, дивлячись мультфільм або спектакль, дитина несвідомо ототожнює себе з їх героями і, співпереживаючи герою, проживає разом з ним всі події, про які ведеться розповідь. Якщо такого співпереживання не відбувається – книга чи фільм проходить повз дитину, не залишаючи сліду в її душі. Тому, вибираючи книги та фільми для малюка, важливо звертати увагу насамперед на те, які їхні герої (до чого вони прагнуть, як надходять, в які відносини вступають з іншими персонажами), і на те, наскільки жваво, цікаво і талановито вони зображені (інакше співпереживання не виникне).

Малюк починає розуміти людську мову ще до того, як навчиться говорити сам. Легше за все йому розуміти ситуативно-побутову мову дорослих, включену до безпосередньо сприйняту ситуацію. У цьому випадку сама ситуація допомагає малюкові: він бачить те, про що говорять дорослі.

        Сприйняття усного оповідання – більш складне вміння, адже в готівковій ситуації немає нічого з того, що присутнє в оповіданні. Тому сприймати розповідь малюка треба вчити – і його здатність розуміти книги й казки розвивається, коли ви розповідаєте або читаєте йому. Величезну допомогу в цьому надають картинки. У міру того як малюк росте, поступово розширюється коло історій, доступних його розумінню, – але тільки за умови, що ви читаєте і розповідаєте йому досить багато.

       
Тому вікові межі кожного ступеня сприйняття історій досить розмиті. Якщо ви багато розповідаєте і читаєте своєму синові або дочці, орієнтуйтеся на нижню межу кожної віковії ступені, якщо мало – на верхню

. Історії для наймолодших (для дітей приблизно від 1,5-2 до 3-4 років)

«Колобок», «Курочка-Ряба», «Ріпка», «Теремок» – всі ці казки можна розповідати малюкові починаючи вже з півтора-двох років, показуючи йому картинки і розглядаючи їх разом з ним. До них можна додати вірші Агнії Барто для малюків («Наша Таня гірко плаче …», «Йде бичок, хитається …» та інші), і «Курча і каченя» Володимира Сутеева і «Курча» Корнія Чуковського.

Вони розказані простими реченнями, в них багато повторів і рим, і для їхнього розуміння досить відносно невеликого запасу слів. Багато хто з них являють собою як би перехідні форми від потешок (типу «Сорока-ворона кашку варила …») до казок. Це дуже короткі історії, які описують якусь одну подію (Таня упустила в річку м’ячик тощо, Курочка Ряба-знесла золоте яєчко), або збудовані як ланцюжок однотипних епізодів (спочатку ріпку тягне один дід, потім дід разом з бабою і так далі).

Якщо маляті подобається слухати казки і вірші першого розділу, спробуйте поступово додати кілька книжок і з другого розділу (тільки обов’язково з картинками). Як правило, маленькі діти з задоволенням слухають ці казки і вірші по багато разів. Коли малюк буде вже досить добре знати ту чи іншу казку, запропонуйте йому розповісти її самому, користуючись картинками і спираючись на вашу допомогу.

Зовсім маленьким дітям (у півтора-два і навіть у три роки) ці казки найкраще не читати, а розповідати, показуючи їм картинки і розглядаючи їх разом. Малюкові завжди легше сприймати текст з опорою на картинки, тому, розповідаючи або читаючи йому перші казки і вірші, обов’язково показуйте йому всіх персонажів на картинках і розглядайте картинки разом з ним.

Примітка: якщо ви зможете знайти діафільми та діапроектор з цими казками, обов’язково покажіть їх малюкові – діафільми набагато краще сприймаються, ніж мультфільми, від них менше втомлюються очі, і вони допомагають розуміти текст (а не замінюють його дією, як це відбувається в мультфільмах) .

Малюкові дуже важливо, щоб історія добре закінчувалася. Хороший кінець дарує їй відчуття надійності світу, тоді як поганий (в тому числі і реалістичний) кінець сприяє виникненню різноманітних страхів. З гарним кінцем варто спочатку розповідати «Колобок» – наприклад, придумавши, як Колобок в останній момент зумів перехитрити Лисицю і втекти від неї. Тому й «Теремок» краще розповідати в тому варіанті, коли після того, як теремок розвалився, звірі побудували новий, ще краще колишнього.

Якщо ви багато розмовляєте і граєте з малюком і рано почали розповідати і читати йому казки, то вже в два з половиною чи три роки можна переходити до книжок наступного розділу. Однак діти, з якими мало розмовляють і яким мало розповідають і читають казки, можуть «дорости» до книжок наступного розділу лише до п’яти-шести років, а то й пізніше, особливо якщо вони багато дивляться телевізор і не звикли сприймати розповідь на слух.